КОЛОМІЄЦЬ ІГОР АНДРІЙОВИЧ

КОЛОМІЄЦЬ

Ігор  Андрійович

07.06.1996 – 21.06. 2022

Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.

           Ігор  Андрійович   Коломієць народився 07 червня 1996 року в селі Зеленівка Приморського району Запорізької області. У 1998 році родина переїжджає в село Малинівка Нікольського району Донецької області. Саме тут Ігор ріс, тут пройшло його дитинство і юнацькі роки. Випускник Малинівської ЗОШ.     

       Після закінчення  у 2013  році вирішив пов’язати  своє життя  з землею  вступив до Сартанського аграрного ліцею, отримав спеціальність механізатора і почав працювати в рідному господарстві. Працюючи на сучасній сільськогосподарській техніці, зрозумів що треба підвищити свою освіту і вступив до Ногайського аграрного коледжу.

      2014  рік змінив  життя  більшості громадян України …. В той час  на території Приазов’я базувалася 79 ОДШБ,  Ігор, як справжній чоловік   підписує контракт, проходить перепідготовку в навчальному центрі  Житомира і з 2016 року він військовослужбовець 79 ОДШБ, мав позивний «Неро». Брав участь  у боях під Пісками. Був учасником оборони ДАПу. Під час одного з боїв виніс свого командира і друга, а сам зазнав контузії, яка стала причиною  погіршення зору.  Після перебування в шпиталі лишається в м.Миколаєві.     

            У 2021 році приїжджав на коротку відпустку до батьків. Мама милувалася сином: «Наче  богатир мій синок! Мужній, статний, наче Вася Вірастюк». А він, щоб не засмутити батьків, не признався  про проблеми зі здоров’ям. Ігоря переводять  інструктором зі стрільби  для  новобранців  174 окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ в м.Кропивницькому. Ще зі шкільних років  любив спорт і це знадобилося на службі, бо у вільний час навчав новачків прийомам самозахисту.

        З перших днів російської агресії  Ігор знаходився на сході України в найгарячіших точках, доводячи вірність військовій присязі. Будучи наймолодшим солдатом у своєму підрозділі, він користувався неабияким авторитетом, до його думки завжди прислухалися побратими.

       У травні у складі 174 окремого батальйону територіальної оборони Ігор Коломієць з новим позивним «Десантник» був направлений  на передову: Луганська область смт.Борівське.  7 червня 2022 року Ігорю виповнилося 26 років. Попереду його чекала ще значна частина життя… Під час бою поблизу  населеного пункту Борівське Луганської області Ігор разом з побратимами попав під масований  обстріл. Спочатку поранення в ногу, він зумів власноруч накласти бандаж та зупинити кровотечу і продовжував бій. А коли був приліт  «Кинджалу», Ігор отримав смертельне поранення в спину.

        21 червня 2022 року  назавжди став чорним днем у житті його батьків, сестри, дружини, друзів. Похований на алеї Слави в м.Кропивницький.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Ігоря Андрійовича Коломійця  нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагороду було вручено його мамі Олені Станіславівні.

         Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.