Мітинг-реквієм до Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Сьогодні , 29 серпня 2021 року, у День памяті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, на цвинтарі с.Федорівка, на місці поховання нашого земляка, воїна Збройних Сил України Миколи Яблонського  відбувся мітинг - реквієм. На мітингу були присутні ПАВЛИШИН Михайло - секретар селищної ради, ХУДЯКОВ Андрій   - тимчасово виконуючий обов’язки начальника 1 відділення Маріупольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, АКСЬОНОВ Сергій  -  староста Республіканського старостинського округу, ЮЗВІНКЕВИЧ Микола - староста Зеленоярського старостинського  округу, військовослужбовці  3012 дивізіону та 227 автомобільного батальйону,  зібрались односельці  щоб віддати шану  всім тим захисникам України, хто загинув, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Майже 70 років Україна не знала жахіття війни. Ми пишалися тим, що навіть у буремні дев’яності нам вдалося зберегти мир і Чечня та Карабах не торкнулися нашого народу чорним крилом. Але війна наздогнала нас нині. Вона триває вже сьомий рік, забираючи життя у найкращих синів України – міцних, молодих, дужих. За цей час  більше 4 тисяч військових ЗСУ загинули, більше 34 тисяч -  поранені.

Священною для нас  є пам'ять про тих, хто  виборював свободу і незалежність нашої держави  і платив  за це найдорожчою ціною – своїм життям.

Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі.

Народився Микола Яблонський 30 липня 1988 року в селі Сергіївка нашого району, в звичайній сільській родині. З дитинства батьки навчали своїх дітей жити в любові, повазі до старших, відданості друзям і близьким. Микола навчався в школі, і, як  всі  хлопці, бешкетував, змагався, сподівався, мріяв…За спогадами вчителів, він  був добрим, товариським, завжди готовим прийти на допомогу… Згодом хлопець одружився, виховував сина…  але не міг без болю в серці спостерігати за  подіями, які відбувалися в рідному Донбасі на Україні…   Він підписав військовий контракт і пішов служити… Обіцяв рідним обов’язково   повернутися.. Та доля розсудила інакше…

В 27 років Микола Яблонський  загинув при виконанні службового обов’язку в зоні АТО.  7 липня 2016 року поблизу села Лопаскіне Новоайдарівського району Луганської області,   на керованому фугасі підірвався мікроавтобус Фольксваген Т4, загинули двоє  військовослужбовців 131-го окремого розвідувального батальйону. Одним із них був наш земляк Микола Яблонський… 2 вересня 2016 року Указом Президента України № 383 «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»,  Микола посмертно нагороджений  орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнакою Міністерства оборони України «Знак Пошани».

Ще один наш земляк віддав своє життя  у боротьбіті за територіальну цілісність України -   Саєнко Віктор Олександрович, який народився в с.Малинівка, випускник Малинівської середньої школи, начальник відділення Маріупольської ДАІ МВС України.

Віктор Саєнко брав активну участь у протидії активістам самопроголошеної Донецької народної республіки під час протистоянь у Маріуполі навесні 2014 року.

9 травня під час штурму проросійськими сепаратистами будівлі УМВС Маріуполя Віктор Саєнко вистрибнув з третього поверху, однак залишився неушкодженим. Втім, остаточно вирватися з очеплення Саєнку не вдалося - вже у машині він отримав три вогнепальні поранення, які виявилися смертельними.

Указом Президента України № 543/2014 від 20.06.2014 р. "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), у грудні 2014 року на черговій сесії міськради Віктору Саєнку було присвоєно звання "Почесний громадянин Маріуполя" (посмертно).Присутні вшанували пам’ять всіх загиблих захисників України хвилиною мовчання та покладанням квітів.
         Майже щодня у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам’яті, а вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців.  Пам’ятаймо, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.