Фото без опису 

   

Трусов Микита Олександрович

народився 06 лютого 1997 року. У 2012 році закінчив 9 класів Нікольської загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступенів ім.А.Д. Якименка.

Микита завжди був справедливим, чесним, відважним,  благородним і вірним своєму слову, завжди  готовим прийти на допомогу.

Із спогадів подруги Ані Хідченко-Герасимчук «З Нікітою ми познайомились у 2013 році, ще зовсім юні, саме тоді і зародилася наша дружба. Пам’ятаю   його довге волосся і щиру посмішку. З Нікітою завжди можна було поговорити «по-душам», він завжди підтримував і міг щось порадити, був справжньою душею компанії. Нікіта любив свою сім’ю, часто допомагав татові, завжди з теплом говорив про маму. Вже у 2015 році він підписав свій перший контракт з НГУ «Азов», був стрільцем і гранатометником, приймав участь у бойових діях поблизу н.п. Широкіне. Тоді отримав позивний «Якут» і свою першу контузію. Перед повномасштабним вторгненням служив на посаді медика – інструктора, де саме не признавався, казав що «виконує  таємну місію».  З початку вторгнення рашистів, ми перебували на службі в різних сторонах сходу, зв’язку не було, але до останнього намагалися хоча б дізнатися «Ти в порядку?» - «+».

Мій найкращий друг, сміливий, відчайдушний, ідейний, добрий, компанійський – саме таким Нікіта назавжди залишиться в моїй пам’яті.

Микита Трусов був прикладом того, яким має бути справжній  чоловік, справжній воїн, справжній українець. 15 квітня 2022  року під час оборони Маріуполя він загинув. Боляче усвідомлювати втрату такої молодої людини, юнака і патріота.

Микита довів це найдорожчою ціною - ціною власного життя!  Віддав своє життя за те, щоб ми могли жити у вільній та незалежній Україні. Ми пам'ятаємо Микиту завжди з посмішкою на обличчі, веселим і надійним товаришем. Його відвага, мужність і самопожертва назавжди залишаться у нашій пам’яті.

        Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Трусова Микиту Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).