МОРОЗ АЛІСА ОЛЕКСІІВНА

МОРОЗ

АЛІСА ОЛЕКСІІВНА

       12.05.1994 – 08.05.2022 

  Ніхто не знає де саме живе душа, але всі знають як вона болить!

        Дуже важко відпускати на небо близьких серцю людей… Дуже важко змиритися  з  втратою найдорожчих…  Ще важче навчитися  жити без них…

         Аліса була … важко говорити в минулому часі. Випускниця гімназії «Софія», активістка, красуня,  мрійниця,  гарна подруга, володарка звання «Краща учениця року», ГАРНА І ЛЮБЛЯЧА ДОНЬКА.

         У 2017 році вирішила присвятити себе військовій справі, пішла на службу ОЗСП «АЗОВ». Молодший сержант  Аліса Мороз неодноразово була відзначена нагородами і грамотами, за відмінну службу була нагороджена іменним ножем.

         У грудні 2020 року Алісі запропонували керівну посаду в теробороні Маріуполя, відразу пішла на службу і в спілкуванні з рідними уже говорила про війну.

          Із спогадів мами: «Тяжко прийняти, що 24 лютого Аліса стала потрібна не лише своїй сім’ї,  але і своїй другій родині – полку "Азов". Коли вона знову опинилася в лавах батальйону, була щаслива як ніколи, нам здавалося, що війна стала для неї щасливою нагодою знову бути в колі побратимів».

    Сестра Аліси розповіла, що 24 лютого вони прокинулись у Маріуполі від вибухів. Аліса зібрала речі й наказала сестрі купити їжі та води, знайти найближчі підвали та сидіти вдома.

     «Я написала їй смс, що виконала всі завдання і чекаю на неї. І тоді дізналась, що додому вона не вернеться. Поки був зв’язок, Аліса розповідала, що допомагає пораненим. Потім я не чула її до кінця березня. І була дуже рада отримати смс, що вона жива. Вона розповіла, що знаходиться на “Азовсталі” зі своїми рідними “азовцями”. Просила піклуватись про її доньку, якщо з нею щось станеться.»

      «Мені дуже важко говорити про моїх улюблених дівчат, життя яких забрали рашисти. Одна була моєю донькою, а друга її найкращою подругою."Аліса" та" Інгрід" дві найближчі подруги та ідейні однодумці у всьому, що стосувалося національної свідомості і вищих ідеалів демократії. Дівчата завжди казали: «Так сталося, що в нас дві родини ви (батьки) і АЗОВ»,  і це було правдою. Доля так склалася,що вони опинилися разом на Азовсталі і більше  вже ніколи не розлучаться. Настя для мене була рідною дівчинкою, яку я любила. Пам'ятаю, як вони приїздили з Алісою до нас на вихідні і ми всі разом готували вечерю і я завжди вислуховувала їх дівчачі новини.»

     АЗОВСТАЛЬ… Спілкуючись з Алісою по телефону,  мама попросила щоб вона записала відео для своє маленької донечки, бо Маша дуже сумувала за нею і кожного дня питала: «Коли приїде мама?» Переглядаючи зараз це відео звернення до своєї найдорожчої в світі донечки, (записане 30 квітня 2022року) Аліса, як і більшість захисників, що знаходилися в бункерах, жили з вірою: «Маша, мама тебе любить і дуже, дуже сумує. Мама, скоро приїде і ми будемо разом сміятися і веселитися». Це тепер найдорожчий привіт від мами, яка десь високо в небі через хмаринки милується своєю донечкою. А Маша до цих пір питає у бабунечки, коли ж все таки вона приїде.  

     Початок травня супроводжувався постійними важкими обстрілами. Уже майже не лишилося продуктів, дівчата старалися нагодувати поранених, дітей та цивільних. Зв’язку з Алісою уже майже не було, інколи переписувалися СМС. «За весь час оборони, я не почула ні однієї скарги чи сліз відчаю від моїх дівчаток. Це були справжні солдати, які відстоювали вільне майбутнє» - говорить мама Марина.

      З травня близько другої години був приліт, внаслідок якого було багато поранених  і загиблих. Коли розбирали місце влучання  снаряду, то знайшли тіло найближчої подруги… Аліса закрила очі Насті 3 травня, а сама загинула 8 травня. Для мене це подвійне горе і невимовний біль розірваного серця. Важко добрати слова, які б могли передати цей біль за молодий цвіт нашої Української держави, скошений рашистами. Ця рана ніколи не загоїться...Через невимовний материнській біль я кажу :Україна понад усе!»

         Дівчинка з позивним "Аліса". Маленька пташка на розпаленому полі Приазов'я. Вона вміла не словом, а ділом, цілим своїм життям любити Україну. Так ми можемо узагальнити все, ким була наша землячка - боєць полку Азов.  Під час жорстких обстрілів Азовсталі 8 травня 2022 року Аліса Олексіївна Мороз загинула.

       Вона прожила короткі 27 років, але встигла все, бо Аліса жила рік за п'ять. У її очах завжди горіла любов до маленької донечки і батьків,  мужність і гордість за свій батальйон та всю Україну,  жага до життя.   

       Вічна слава всім, хто став на захист України! Вічна пам’ять кожному й кожній, хто віддав життя за нашу державу!